Я Маргарита. Мені двадцять два. Я заміжня і у нас з чоловіком народилася чудова дочка. Їй скоро виповнюється рік, і ми вирішили влаштувати вдома невелике свято. Вирішила запросити на свято свекруху, мою сестру з її донькою, мою подругу, з якою ми гуляємо з колясками, у неї однорічний син. Я вирішила прикрасити будинок різнокольоровими кульками, роздрукувала фотографії дочки за цей рік і замовила дизайнерський торт з красивим малюнком на ньому. Деякі люди дивуються, навіщо влаштовувати таке свято на перший день народження дитини, але я вважаю, що це досить-таки серйозна дата, і потрібно її обов’язково відзначати. І ось я все організувала, подзвонила гостям, щоб запросити їх. Всі погодилися, ніякі непорозуміння не виникли. Але тільки не зі свекрухою. Подзвонила їй, кажу: – В суботу приходьте до нас. Ми відзначаємо рік народження малятка.
Свекруха відповідає: – Ой, як добре придумали. Звичайно прийдемо, і Наташу покличемо. – Яку Наташу, дорога свекрухо? Наташа моя зовиця, старша дочка свекрухи. У нас погані з нею стосунки. Вона нена видить мене, я ненавиджу її. Вона прийде, зіпсує нам свято своїм негативом. Тому я сказала свекрусі, що щодо зовиці я не впевнена. Їй може бути нецікаво з нами. Свекруха відразу поміняла тон і грубо відповіла мені: – Тоді святкуйте без мене. Я без дочки не прийду. Нічого, тобі дістанеться за те, що ти втручаєшся у відносини брата і сестри. Бог тебе обов’язково покарає. Наші з зовицею контакт спочатку не склався. Коли я познайомилася з моїм чоловіком, стала впізнавати його, помітила, що він більшу частину свого часу і своєї енергії витрачає на сестру. Мати його виховала з такою ідеологією, що він повинен і зобов’язаний допомагати сестрі.