Ця історія про мою племінницю, вона постійно приходила додому в сльо зах. Спочатку вона не розповідала, що відбувалося в школі, а потім після численних розпитувань таки здалася. Виявилося, що в їхньому класі є хлопчик. Дуже вже він її постійно смикає її. То пожартує над нею жорстко, та ще й за коси смикає. Раніше в школі ми вважали, що так виявляють любов. Але тепер все не так, все з точністю навпаки. Сестра моя вирішила матері його зателефонувати, розібратися, чому її син так поводиться. У відповідь ми почули тільки: – Мені це не цікаво. Ну, обра зив та обра зив, діти самі розберуться. Я нічого не можу вдіяти, син мене не слухає.
Ми були здивовані. Хотіли вже до директора школи піти, якщо мати не має ваги над сином, вона знайде управу над ним. Ми довго думали, що краще зробити. Тоді нам на допомогу прийшов наш батько. Поговоривши він із онукою. Сказавши так: -Якщо він ще раз щось скаже про тебе поrаного – б ий. Першою б ій. І ось вона приходити після школи щасливою додому. “Мабуть, вдарила” – подумали ми. Вона після школи такою радісною ще ніколи не поверталася. Виявляється, цей хлопчик знову їй щось сказавши, обра зив; вона замість nлакати, як вдарити його! Хлопчик цей не очікував, спочатку зляkався, потім вибіг із класу, розnлакався.