Мені було шість років, а братові чотири роки, коли нас забрала старша сестра.Мама часто пила, гуляла, ми з братом часто залишалися вдома самі без нагляду, сиділи голодні.Сестра Наташа старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з тих пір він рідко давав про себе знати.Напевно він навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра.У той день, коли Наташа нас забрала, мама знову напилася і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і їмо черствий хліб.Наташа розштовхала маму.- Мама я Вальку і Сергійка до себе забираю, я буду про них піклуватися — сказала сестра матері, яка ледь відкрила очі.- Ну і забирай, подумаєш — сказала мама ображено, впала назад на диван і заснула.Так ми стали жити з сестрою. Сергія вона влаштувала в дитячий сад, а мене записала в школу.
Коли я вже вчилася в другому класі я якось помітила, що вона ходить задумлива і весь час посміхається.- Наташ, а чого ти посміхаєшся? — запитала я її.- Ой, Валя, скоро заміж виходжу, уявляєш — радісно сказала мені сестра.- Заміж, добре, — сказала я,Радіти тільки я не могла, не було чому радіти, я тоді вже розуміла, що чоловік сестри може нас з братом вигнати, навіщо йому чужі діти? Але я даремно переживала.Гриша, чоловік сестри, виявився добрим, чуйним і працьовитим хлопцем.Через деякий час Наташа народила дітлахів, двох хлопчиків, одного за іншим.Тепер на руках у Наташі було четверо дітей. Я дев’ятирічна, брат семирічний і двоє малюків погодок.Як 24-річна дівчина з усім справлялася — я не знаю, але Наташа завжди була веселою і життєрадісною.Правда ми з братом намагалися як могли. Я по господарству все намагалася робити і забиралася, і їжу готувала. Брат Сергій був хуліганом, в школі часто бешкетував, вчився погано.Одного разу з ним поговорив Гриша, після чергового виклику в школу.
– Сергій, ти розумієш, що могло б бути, якби вас Наташа не забрала? — запитав Гриша.— Не знаю, з мамкою б жили напевно — знизав брат плечима.-А ну-ка поїхали, — сказав Гриша і вони кудись поїхали.Приїхали години через дві, Сергійко був дуже задумливий.- Гриша, а куди ви їздили? — запитала я.- У дитячий будинок, — коротко відповів Гриша.Після цієї розмови Сергій хуліганити перестав і вчитися став на четвірки і п’ятірки. Наташа тільки ходила дивувалася, що це з братом сталося.Нещодавно сестра звідкись дізналася, що двоє дітей нашого старшого брата опинилися в дитячому будинку — на сімейній раді довго не думали.- Звичайно, забирай, навіть розмови немає — сказав Гриша.- Спасибі — розплакалася Наташа.- Але як ми будемо шість дітей ростити?- Де четверо, там і шестеро, витягнемо — серйозно сказав Гриша.Сьогодні вся наша велика родина їде забирати дітей, моїх племінників, з дитячого будинку.