Поки всі боя ться і цураються циганок, я маю історію про те, як одна циганка буквально змінила все моє життя і життя мого синочка. Коли народилося моє маля, стосунки з чоловіком чомусь почали різко псуватися, а коли синові виповнилося 2, ми вирішили розлу читися. Офіційна зарплата чоловіка була смішною, а аліменти – ще смішніше. Він жив на сіру зарплату, а нам від неї – шиш з маслом. Загалом, після розлу чення нам доводилося несолодко. Якось до мене постукала циганка.
Вона попросила допомоги, а я не змогла їй відмовити, тому що вона мала дитину на руках. – Ви не бійтеся, що я наврочу чи щось вкраду, – сказала вона, – це все стереотипи. – Вкрасти в мене нічого, а в забобони я не вірю, – сказала я. Я віддала циганці величезний пакет із дитячим одягом, з якого мій син виріс, і маленький з одягом для неї, який я не носила. Вона спитала, як мені мені віддячити, а я стояла, нічого не могла придумати.