Олег демобілізувався та повертався додому. До його обласного центру поїзд йшов чотири доби. Далі йому на електропоїзді їхати додому. В обласному центрі йому в нього було доручення – передати від однополчанина подарунок другові на весілля. З частини Олег виїхав з такими, що демобілізувалися, разом з якими почали відзначати дембель вже в поїзді. Так що на перон він сходив з опухлим обличчям і трохи напідпитку. А ще виявилося, що пропав папірець з координатами адресата. Подарунок був, а от папірця з адресою на ньому не було. Олег тільки й пам’ятав, що номер будинку 42 на вулиці Нова(?), або Новорічна(?), ім’я адресата Микола.
Наречена чи то Ася, чи то Аня… Послухавши розповідь Олега, про свої пригоди, таксист став висувати версії: На “Новорічній” лише висотні будинки та гуртожиток інституту. А раз номера квартири не було, то адресат живе в приватному секторі. А там вулиця Нова. Поїхали на Нову. Коли приїхали, там весілля було в самому розпалі. Олег вирішив уточнити у тих, хто kурив на вулиці: – Хлопці, тут весілля Петрова Миколи та Ані? – Тут, тут! – Зрадівши новому приводу, гості затягли Олега на весілля. Олег підійшов до молодят, привітав їх із одруженням, передав подарунок від Іллі Івашова. Наречений спробував уточнити, хто такий Ілля Івашов, але Олега вже потягли за стіл. Перша “штрафна”, друга “штрафна”, потім його запросила танцювати Тетяна…