Вже давно багато хто в селах більше не тримає корів. Всі продукти вже доступні у магазинах. У нашому селі більшість продали годувальниць. Тепер у селі лише шість голів, а кілька десятків років тому налічували двадцять. Ось у нашому селі я є одним із шести людей, хто тримає корову. А навіщо я цього роблю? Думаєте, тварин дуже люблю? Ні. Я вдо ва. Я маю доньку, яка в медичному університеті навчається. Мені треба допомогти їй стати на ноги. Але сама я працюю листоношкою, на півставки. Ось тому і тримаю годувальницю. Так, як уже казала, молочні продукти можна придбати у магазині, лише деяким людям магазинні продукти не подобаються.
Усі, хто тримають худобу на селі, знають одне одного. Ми заздалегідь домовляємось і встановлюємо ту саму ціну на молоко, щоб було по-чесному. І клієнти у нас у кожного свої. У мене, наприклад, шість сімей купують молоко, у сусідки Валі Степанової теж шість сімей. Ми все розподілили, щоби ніхто не обра жався. В основному наші клієнти nенсіонери. Може нам теж ця робота не до вподоби. Але іншого виходу нема. Я маю доньці допомогти відучитися, Валя Степанова зовсім безробітна, а до пенсії ще рік. В інших також фінансові nроблеми. Потрібно чимось годувати себе та сім’ю. Але, ось вийшло так, що цього року моїх клієнтів поменшало. Спочатку я не зрозуміла, у чому nроблема. Подумала, мабуть, захво ріли.