Мені 57 років. У мене троє дітей ; і я вважаю, що виховала їх гідними людьми. Справа в тому, що мій старший син рано завів сім’ю, і у нього вже є дитина. Це звичайно ж його справа, і я не перешкоджала цьому, прийняла ситуацію як є. Вся nроблема в тому, що зараз вони постійно до мене приводять онука, щоб я пригледіла за ним. Бачте, молоді хочуть відпочити і ще не наrулялися. Це, звичайно, мій онук і я його дуже люблю, але справа в тому, що якщо мені 57 років, це ще не означає, що я не хочу жити для себе і що у мене немає планів.
Я теж хочу зустрічатися з друзями, записатися на йогу, гуляти на вулиці, насолоджуватися життям. Я хочу надолужити все згаяне, тому що всю свою молодість я присвятила дітям. А мені ніхто не допомагав. Я сама їх виховала, всіх трьох. Нещодавно мій середній син сказав, що його дівчина теж ваrітна. Мені відразу стало страшно; замість того, щоб порадіти, я вже подумала, що буду дивитися ще за другим онуком і не залишиться часу для себе. Чому молоді не можуть зрозуміти, що я теж хочу жити?