Чоловік повернувся з літньої кухні і каже такий: -Слухай, ту каструлю я так і не знайшов, зате там був цей ніж, із зубчиками, як він там взагалі виявився? Я не відповіла, але знала, чому все лежало не на своїх місцях. Цілих 2 тижнів наш будинок був на дочці. Ми погодилися впустити її туди за нашої відсутності, але за кількох умов.
Головне з них – не забувати годувати мого кота. Плюс, онуку він бої ться, тому потрібно зробити все, щоб вони перетиналися якомога рідше. Далі за списком: обов’язково поливати квіти та по можливості доглядати їх. Перед тим як виїхати у відпустку, ми поснідали, але чашки я так і не встигла помити: ”Так кинь ти, пару чашок, я вимию”. Ну так звичайно… Не раз бачила, як вона миє посуд.
Після її нехит рих маніnуляцій – вся кухня мокра. Бою ся уявити, скільки намотає лічильник. Плюс, після миття вона все розставляє так, що потім цілий вечір не знайдеш потрібну ложку. У мене все завжди лежить на своїх місцях. Причому все розкладено розумно і логічно. Те, чим користуюся найчастіше, завжди лежить на виду, а якщо якусь каструлю я дістаю лише раз на рік – то вона, звичайно, десь у кутку найдальшої полиці.
Коли я буваю у неї в гостях, то й веду себе як гостя. Якщо потрібно допомогти з посудом чи прибиранням, то я, звичайно ж, не відмовляю, але обов’язково питаю, куди і що покласти чи, якщо потрібно, перемістити. Дочкина розхлябаність мене вже доводить. Якби ви знали, скільки у неї в будинку посуду. Адже в них під одним дахом живе стільки ж людей, скільки й у нашому. Але посуду в неї втричі більше. Звичайно, я люблю свою доньку найбільше на світі. І завжди буду за неї відповідати. Але ж можна зробити так, щоб на кожній кухні була лише одна господиня!