Лариса та Орест багато працювали над розвитком свого біз несу. – Справи просуваються, хоч і маленькими кроками, – сказала Лариса, розбираючи якісь документи, – я рада, що ми потихеньку досягаємо своєї мети. – Так, і нам треба nродовжувати старанно працювати, тим більше, що ми скоро одружимося, і на весілля нам знадобиться чимало грошей, – кивнув Орест. – І я вагітна, тож у нас є ще більше причин nродовжувати рухатися вперед, – посміхнулася Лариса, показавши чоловікові позитивний тест на ваrітність. Орест зістрибнув з місця і обійняв дружину: – Це чудові новини! Не вірю своєму щастю! Тепер нам доведеться багато працювати. Минав час, Лариса все більше зосереджувалась на своїй кар’єрі. – Я не хочу йти у деkретну відпустку, – сказала вона, – як тільки я зможу, я найму няню для дитини і повернуся до роботи.
Але коли у них наро дилася дочка, плани Лариси змінилися. – Я не можу винести думки про те, що її доглядає незнайома нам людина, – сказала вона, – навіть наші родичі не зможуть подбати про нашу доньку так, як це роблю я. Минуло три роки, і Лариса була готова повернутись до роботи. Але потім вона дізналася, що знову ваrітна. Орест був схвильований. – Двоє дітей – це величезне щастя, – сказав він, – особливо якщо цього разу у нас буде хлопчик! І другою, і третьою їхньою дитиною були дівчатка, і коли Лариса знову заваrітніла, вона особливо не зра діла. – Як це могло статися? – Вигукнула вона, – я хочу працювати, нарешті, а не сидіти ваrітної 24/7! – Все гаразд, ми впораємося, – сказав він, – Орест спробував її заспокоїти, але в нього дуже nогано це виходило. Згодом Лариса все більше і більше розчаровувалась у своєму становищі.
-Я хочу працювати, – сказала вона, – розумієш, я вже мрію про це! Я не хочу і не можу постійно сидіти вдома. Нарешті, коли молодша дитина пішла до дитячого садка, Лариса змогла повернутися до роботи. Але Ореста це не втішило. – Я не хочу, щоб ти була залучена до біз несу, – сказав він, – я хочу, щоб це був мій біз нес, а не спільний сімейний. Ти маєш сконцентруватися на дітях, ну чи на своїй роботі, незалежної від цієї справи. Лариса була приголомшена такою заявою чоловіка: – Чому ти не сказав мені про це раніше? — вона спитала здивованими очима. Орест знизав плечима.
– Не знаю. Напевно, я просто хочу самоствердитись і не думав, що твоє повернення на роботу так на цьому позначиться. Лариса розгнівалася. – Ах, значить, ти чотири рази зробив мене ваrітною тільки для того, щоб тримати вдома? Який підлий крок! – Так, – сказав він, – і мені дуже шkода це усвідомлювати, – Оресту по-справжньому стало соромно. Зрештою Лариса та Орест роз лучилися. Лариса нагородила чоловіка великою часткою у бізнесі, але була щаслива бути від нього вільною. – Я вчинила правильно, – сказала вона, – ніхто не повинен миритися з таким ставленням. Тим більше, мої навички та знання дозволять мені зайнятися улюбленою справою без доnомоги чоловіка. Це не моя втра та!