Ми з моїм чоловіком познайомилися на вечірці у спільних друзів. Після неї він провів мене додому. З того часу ми почали спілкуватися. З ним було дуже цікаво. За місяць я закохалася. Він також зізнався мені в коханні. При цьому відразу сказав, що знаходиться на етапі розлу чення з офіційною дружиною. Мені сподобалося те, що він був таким чесним та відкритим зі мною. Розлучився швидко, його дружина з дитиною переїхали до іншого міста. Не минуло й року, як ми вже відсвяткували наше весілля. Чоловік часто їздив до дочки та вчасно платив аліменти.
Та й його колишня дружина часу не гаяла, швидко знайшла нового чоловіка. А потім і другу дочку наро дила. Чоловік буквально носив мене на руках, а я променилася від щастя. Під час нашого останнього відпочинку, у Мадриді, він зізнався мені, що мріє провести зі мною решту свого життя. Це було дуже романтично та зворушливо. Варто зазначити, що на цей момент ми були разом уже 10 років. Я була щиро впевнена, що наш шлюб триватиме вічно. Після мандрівок ми повернулися додому. Тут на нас чекали погані новини . Перша дружина чоловіка серйозно захво ріла: ліkарі давали трохи більше трьох місяців.
Другий чоловік жінки одразу її поkинув, як тільки дізнався про це. Я зрозуміла, що ми маємо забрати дочку чоловіка. Але його заява здивувала мене: він сказав, що ми забираємо обох дівчаток. Я не розуміла такого рішення і була дуже зла. Тоді чоловік зізнався, що обидві дочки є його рідними дітьми. Виявилося, що спочатку після розлучення він не залишав спроб помиритися зі своєю колишньою дружиною. Одна з таких спроб призвела до народження другої дочки. Я в жа ху. Він ще на початку наших стосунків мені зра джував! Чоловік вибачається, але я не впевнена, чи зможу дати йому другий шанс. Я вирішила подати на розлу чення. Хоча десь у глибині душі розумію, що я дуже потрібна зараз і йому та його дітям. Не знаю як бути.