Ми з чоловіком одружені вже 8 років. За ці роки між нами бували сварkи. Коли ми вже починали кричати на одне одного вимовляючи все що думаємо, нам треба було, всього лише, притихнути, пропасти з поля зору пару годин, і все потім ставало на свої місця. Зазвичай чоловік спускався до гаража і починав займатися машиною. Якось навіть заснув у ній. Але тоді я пам’ятаю, що спустилася за ним і покликала вже нарешті додому. Так, було в нас із ним і таке. Ну, у кого не буває сварок.
Головне, що ми потім як магніт тягнемося один до одного. Те, про що я хочу вам розповісти, сталося зі мною, буквально місяць тому. З чоловіком у нас сталася чергова, зізнаюся вам чесно, дурна сварkа. Почалася вона з того, що він повернувся з роботи без настрою, бо не встигав завершити проект, над яким працював і був відповідальною особою, а на заповіті отримав від шефа зауваження перед усіма, що повністю споганило його настрій. Ми посва рилися, він вийшов.