Дочка підходить сьогодні та просить півтори ти сячі на манікюр. Настя тільки-но вступила до університету і останнім часом досить часто просила у мене rрошей. Я їй не відмовляв, завжди давав. Але цього разу вирішив запитати: – Настя, а ти чому маму не спитаєш? – Ну, тату, вона каже, що я дуже багато витра чаю. Вона мені більше не дає. Тобі що աкода? – Ласкаво сказала вона. – Та ні, візьми, – сказав я і дав їй rроші. – Тату, тільки мамі не говори. Вона розсер диться, коли дізнається! Мені здалося див ним, що моя спокійна дружина може роздрат уватися на подібне, але вирішив, що потім розберуся з цим. – А ти до бабусі заїдеш сьогодні перед від’їздом? – Може бути. Таня приїде забирати мене. Намагаюся встигнути. Вона поцілувала мене у щоку і пішла збирати речі. Коли вона поїхала, я вирішив поговорити із дружиною про те, що трапилося.
Поговоривши з дружиною, Наталкою, я дізнався, що вона вже двічі давала їй rроші на манікюр. Більше того, я дізнався, що вона rрошей із запасом дає. Див но це все виглядало. Але ще дивніше було, коли зателефонувала мама і сказала, що вона дуже хвилю ється за онучку. Настя сказала, що прийде до неї і до того вона просила rрошей у бабусі теж, сказавши, що у батьків не вистачає rрошей. Я попросив маму більше їй поки що rрошей не давати, поки не зрозуміємо, що до чого. З дружиною вирішили, що краще почекати поки дочка повернеться на вихідні, щоб поговорити віч-на-віч. Тиждень був довгим, але він нарешті закінчився і Настя приїхала додому.