Коли я завагітніла, нам сказали, що у нас будуть близнюки. Звичайно, я вже була в шоці: як поживають ці двоє? Старшому було вже 10 років. Ми хотіли одного, але вийшло двоє. Але ми прийняли це. Скільки разів я приходила в клініку, говорила: “Подивіться, щось може бути не так? Ніби хтось б’ється, рухається.” Лікарі відповідали: “Ні, все в порядку, все в порядку.”
Найцікавіше, що це був мій день народження. Ми святкували, прийшли мої батьки, прийшли мої сестри. Вони сіли, поклали мене, вимили посуд, сказали: “Отдохни”. Я відпочивала. О п’ятій ранку я буже чоловіка і кажу: “Почалося.” Він відвіз мене в лікарню. Після мого дня народження я народжую трьох дітей в подарунок собі. Вони сказали “близнюки”, і два лікаря забрали мене в палати. Прийнято, поїхали.
Раптом вони закричали: “Стійте!” Це був крик на всю клініку. Тут же доктор прибіг назад з двома дітьми: вони не знали, що робити. Це був шок. Я бачила їх очі, чесно кажучи. Вони відразу дали мені номер телефону і сказали: “Почекай, сама нічого не говори, ти зараз в шоці, ти що-небудь зараз скажеш своєму чоловікові.”Вони диктували, що казати. Я беру трубку і кажу: “Міша, ти на ногах? Якщо ти на ногах, зупинись.” Він відповів: “Ні, я вдома.” Я кажу: “Тоді сідай.” Він сів, я сказала: “Я народила”.
Він: “Ура! Ну, хто там?”. Я кажу: “Два маленьких сина і мила дочка.” Тиша, була така непроглядна тиша, потім, коли він голосно розсміявся, він просто сказав: “Де двоє, там і троє.”отім, коли мені показали, що у мене дійсно двоє синів і дочка, це було, звичайно, невимовне щастя.