Таня зустріла знайому на вулиці і почала розповідати. – Я одна виховую сина. Зараз він уже до школи піде. Стільки треба купити, а ціни мене աокують. Одна форма коштує шалених грошей, а ще рюкзак треба купити, і взуття. Я працюю, але заробляю копійки. А декому щастить. Можуть собі дозволити візок за 100 тисяч, – сказала вона знайомій. – Те, що грошей мало, це я зрозуміла. А до чого тут коляска? – При тому, що ми з моєю подругою відвели її новонароджену доньку на прогулянку до парку, а в неї шикарний візочок, мені дуже подобається. Я їй кажу: «жаль, коли син був маленьким, таких колясок не було». А вона мені відповідає, що це ще нічого, і показує жестом на пару, що йде перед нами. Каже, що теж хотіла коляску, як у них, тільки вона коштує як дві наші зарплати.
Подруга готова була навіть взяти кредит заради цього. Так ось, я дивлюся на візок, дивлюся на жінку, а ось у чоловіка дуже знайоме обличчя. Це був наш біолоrічний тато. – Ти серйозно? Макс? Батько Вані? Виходить, він покинув тебе, коли ти заваrітніла, але завів нову сім’ю та дитину? – Так, уявляєш? Він помітив мене, але вдав, що мене не знає. Його нова сім’я живе у «золоті». Я іноді спілкуюсь із його дружиною, ми давно знайомі. Вона хвалиться, що може собі дозволити візок за 100 тисяч. А я думаю, чому б мені не подати до суду та не вимагати від нього алі менти? Мій син теж його дитина. Таня наро дила дитину для себе.