Фаїна була невдачливою жінкою. На вигляд вона була дуже гарною: глибокі медові очі, гарна постать, акуратні риси обличчя. Характером вона теж задалася. Але ось не щастило їй у житті. Чоловіка не ста ло в молодості, а єдиний син виріс ду рником. Фаїна думала, на якому повороті вона звернула не туди. Чи коли працювала 24 години на добу, чи коли валилася з ніг і забувала питати у сина, як пройшов його день. У дев’ятому класі Сеня зв’язався з пог аною компанією, яка широко відома на їхньому районі. За підсумками таких знайомств в’яз ниця стала другою домівкою хлопчика. В один із таких випадків Фаїна не знаходила собі місця. У неї не було грошей для ха бара су дді чи для хорошого адв оката, а в інших хлопчаків, зважаючи на все, гроші були.
Ось чому з шести учасників злочину пока рання призначили тільки Сені. Йому дали 6 років ув’яз нення. Після вироку Фаїна постаріла на 15 років. Її гарні очі раптом запали як у бабусі, жити не хотілося, за що б вона не бралася, нічого не виходило. Одного дня в її будинку пролунав дзвінок дверей. Відчинивши двері, Фаїна виявила стареньку з дитиною. – Чим я можу допомогти? – Запитала Фаїна. – Ось! – Сказала бабуся і віддала дитину. – Це сина твого дитя. Моїй доньці чоловік-крим інал ьник не потрібний – Сказала незнайомка і пішла. Від ш оку Фаїна не змогла казати й слова. Вона розглянула дитину – хлопчик, на вигляд місяців 6-7. Вона явно була голодною. Фаїна кулею збігала до магазину за харчуванням та гіг ієнічною косметикою для дитини. Повернувшись додому, новоспечена бабуся приготувала онуку поїсти. Хлопчикові, здавалося, все сподобалося.