Мама поспішала вийти з дому: — Мамо, а ти куди? — Бабуся дзвонила, щось у неї там трапилося, я не дуже зрозуміла. Збігаю швидко, а ти розігрій собі вечерю, не чекай на мене. — Ні, я з тобою. Бабуся сильно хвилювалася і плуталася в оповіданні, нарешті ми з мамою зрозуміли, що сталося. Їй зателефонував її онук і попросив забрати з дитя чого будинkу. Онук, існування якого ми й не припускали. Втім, бабуся впевнена, що він ніякий не онук, але їй все одно було його дуже шкода. Та й розмови про траrічно заrиблого сина теж не могли пройти непомітно. Довелося дати їй пігулок від тиску і спробувати якось заспокоїти. Молодший брат моєї матері був недолугий і заrинув якось безглуздо.
За кілька років до своєї заrибелі він мав зв’язок з однією не дуже розбірливою дівчиною. Це і зв’язком не можна називати, до неї тоді багато хто ходив. Тому коли вона наро дила, ми й не подумали, що це має до нас якесь відношення. Та й мати дівчини на всіх кутах реnетувала про іншого, передбачуваного батька дитини, вимагаючи від нього аліментів. Дівчина після цього ще більше опустилася, наро дила ще двох, невідомо від кого. Доглядала вона за дітлохами не дуже сумлінно, тож незабаром її позбавили батьківських прав і дітей забрали до дитя чого будинку. Після цього вона зникла з села і її подальша доля нікому не відома.