Олена зійшла з автобуса разом із маленьким Максимком. Вона подивилася на двоповерховий особняк. Гарний великий-раніше це був її будинок. Цікаво, чи приймуть її назад, чи виставлять за двері? Свекруха зі свекром були дуже добрими людьми. Це Олена сама у всьому винна. Сама вона з неблагополучної родини: баба пила постійно, мати була лінива тільки сиділа біля телевізора, а вдома – вічний бардак і сморід. У 16 років Олена втекла від них у місто і почала жити у тітки. Але їй потрібно було платити гроші за комунальні витрати. Олена почала працювати на кухні, потім у доставці документів. І саме ця робота змінила її життя назавжди. Їй треба було привезти документи одному власнику меблевого заводу, яким виявився Вася-її майбутній чоловік.
Вони почали зустрічатись. Потім розкішно відсвяткували її вісімнадцятиріччя в ресторані. Олена була найщасливішою на світі. Вася познайомив наречену зі своїми батьками. Вони буквально на годинку заїхали до них, а стіл був накритий, як на весілля. Багато салатиків, напоїв, три види гарячого — стільки їжі Альона ніколи не бачила. -Оленко, раз наш Вася тебе покохав, то і ми обов’язково тебе полюбимо, — сказала свекруха. Вона одразу сподобалася Альоні, така мила і добра жінка. Незабаром Олена з Ванею одружилися і в них наро дився син Максим. І почався побут. Вася багато працював. Хоч він і був директором меблевої фабрики, він розумів, що на ньому більша відповідальна вже за дві родини-батька з матір’ю і за Олену з сином.