Чоловік колись працював у Гірничозаводську. Він прожив там близько восьми років. Там же ми й познайомилися завдяки щасливому випадку. Ось, чоловік днями вирішив поїхати туди, розповісти старих друзів. Ми мали провести на дорозі 3 добу, але ми підготувалися до цього. Взяли собі купейні місця. Як тільки ми сіли, я задрімала трохи, адже працювала весь день і була страшенно втомлена. Чоловік тим часом зависав у тамбурі. Мене це мало зацікавило. Коли я встала, було вже темно. Я зателефонувала йому, він відповів лише після другого дзвінка.
Веселим тоном він сказав, що перетнувся з колишнім колегою, і сіли разом у ресторані поїзда. Я знову заснула, а прокинулася вже о 3 годині. Я прокинулася через холод у купе. Моторошно розлю тилася, коли помітила, що чоловіка знову немає. Я вирішила дізнатись у провідника, де цей нещас ний ресторан. Він rрубо сказав, що він знаходиться через 5 вагонів, а я тільки-но прокинулася, і знаєте, не хочеться йти таку відстань, щоб побачити чоловіка.