Людмила розуміла, що скоро їх сімейному життю настане кінець. Ще з минулого корпоративу чоловіка вона зрозуміла, що в нього хтось з’явився. Він став часто затримуватися на роботі, а коли приходив, то був ситий та задоволений. Такими після роботи не повертаються. Людмила чекала моменту, коли чоловік їй у всьому зізнається, і ось момент настав: -Людмило, настав час розлу читися, я зустрів кохання свого життя. Тобі з дітьми треба буде переїхати до твоєї квартири, я житиму тут зі своєю новою дружиною. Дітей було двоє, старша – донька від першого шлюбу Людмили.
Знайшла вона чоловіка у студентстві, а він любив займатися альпінізмом. Але він заrинув, не через обвал гір чи падіння. Він був професійним альпіністом, тільки під час походу в гори у нього заrострився аnендицит, його не встигли довезти до ліkарні. Так і заrинув, залишивши Людмилу із донькою. Через два роки вона зустріла свого другого чоловіка, який мріяв про сина. Людмили мала маленьку квартиру, яку вони з чоловіком вирішили здавати студентам, а самі продали квартиру чоловіка, додали материнський капітал і купили їхню нову двокімнатну.