Відразу після полоrів до мене принесли малюка, а за нею в палату зайшла головний ліkар. Через кілька хвилин я ухвалила найголовніше рішення в моєму житті.

Надвечір Ліза надійшла із переймами до полоrового будинку, вони з чоловіком очікували на появу четвертої дитини. На той момент їхня сім’я вже була «безнадійно багатодітною» Завдяки УЗД подружжя дізналися, що це буде хлопчик. Зрештою, все позаду… Лізу відвезли та поклали до платної одномісної палати. А за пару годин принесли малюка. Трохи згодом у палату зайшла головлікар, Олена Василівна, і сказала: – У нас тут ось така ситуація. -Вранці сьогодні жінка 18-річна наро дила дівчинку, написала відмовну, викликала таксі та поїхала з пологового будинку. А дівчинка така гарненька, здоровенька. А ви, як я знаю, дуже двійнят хотіли.

– Я ось подумала … Може заберете малечу? – А ми напишемо, що ви народили двійнят. -Так не хочеться дитину до будинку малюка віддавати. – Адже шкода – таке гарне й миле маля. І виросте дівчинка у притулку. Ліза була приголомшена таким проханням. Із завідувачкою, Оленою Василівною, вона була добре знайома. Приємна та добра жінка. Вони часто спілкувалися і поза стінами пологового будинку. Але на кону було життя і доля малечі. Рішення Ліза ухвалила майже моментально! Була не була. Досвід із двійнятами вже є. Саме п’ятої дитини не вистачає до рівного рахунку. Жартома сказала, звичайно, але в кожному жарті, самі розумієте …

Leave a Comment